ДОПОМОГА ЛЮДЯМ В СКРУТНИХ ОБСТАВИНАХ

Переселенців зі східних районів нашої країни нажаль не зменшується. Люди вже звикають до нових умов і до думки, що зимувати будуть далеко від рідного дому. Отже, потрібні зимовий одяг і взуття, теплі ковдри.
Нас вже знають у притулку християнської громади селища Коцюбинське, що біля Києва. Там живе багато жінок з дітьми, старші пішли до місцевої школи, молодші гуляють на дворі. І на цей раз 10 вересня ми привезли повну машину речей, зібраних київськими волонтерами ТОС для родин тих переселенців, яких розмістила ця громада і якими опікується отець Миколай.

 

 

Ми домовилися кожного вечора об’єднувати наші молитви за мир та єдність України. Віримо у нашу перемогу, у силу співчуття та доброти. Будемо завжди готові допомогти людям у скрутних життєвих обставинах.

Група ТОС, Київ.

ПООБІЦЯЛИ – ВИКОНАЛИ

Цього разу ми, як і пообіцяли раніше, завітали до притулку «Милосердний самарянин» 19 серпня, на День Спаса – Великого Свята для християн (а якраз такі мешканці тут проживають). Можна сказати, що на нас уже чекали. Як і годиться в такий день, ми приготували для них пригощення: штрудлі з яблучною начинкою, мед, яблука тощо. Завітали до кожної кімнати. Спілкуючись майже з кожним, намагалися підняти їм настрій, викликати нехай маленьку, але посмішку на їхньому обличчі.
Тут дуже доречною виявилася пропозиція Валентини Богуш показати їм доступні та прості для виконання фізичні вправи, що покращують в організмі кровообіг, позитивно впливають на зір, слух, діяльність серцево-судинної системи, підвищують рухомість всього тіла тощо. З яким задоволенням вони повторювали всі рухи, вголос рахували скільки разів треба виконувати ту чи іншу вправу! На очах люди змінювалися на краще. Директор притулку Іван Іванович, який весь час був поряд з нами, тільки здивовано похитував головою. Нам здалося, що у нього з’явилася думка (хоч він цього не озвучив) мати інструктора.
Іще ми розповіли їм про те, що СЕРПЕНЬ у народі називають місяцем зорепадів і якщо під час падіння зірки загадати бажання, воно обов’язково збудеться. Ми пропонували всім: і тим, хто бачить зорепад, і тим, хто через хворобу не може його побачити, кожного дня, не лише у серпні, а щовечора о 21.00 годині посилати у Космос бажання жити в ЄДИНІЙ і ЩАСЛИВІЙ УКРАЇНІ, жити заможньо, у дружніх відносинах один з одним і закликати таким чином підтримку для Духовного Відродження нашого міста, країни і всього світу.
ТОС Кіровоград

ВІДСВЯТКУВАЛИ ДВА СВЯТА РАЗОМ

   Якось раніше ми не звертали увагу на те, що День народження нашої неповторної землячки Олени Петрівни Блаватської, 12 серпня, і День християнського свята Маковія, 14 серпня, майже співпадають. Якраз у цьому році ми вирішили відзначити одночасно обидва свята разом з мешканцями та обслуговуючим персоналом притулку для одиноких людей «Милосердний самарянин», куди завітали зранку 12 серпня. Коли в одній з кімнат притулку ми готували поетичний святковий куточок (його ви бачите на фото), почули, як хтось сказав: «Це ті, хто минулого разу розповідали нам про добро, милосердя, любов, про щирі стосунки між людьми і називали якесь складне слово, Яке Все Це Вміщає».

Виявилося, що цим «складним словом» було для декого «теософія». Тому наша розмова почалася з його пояснення. Ми намагалися якомога простіше розповісти, що ТЕОСОФІЯ – це БОЖЕСТВЕННА МУДРІСТЬ, яка була завжди, але загубилася в віках. Відновити та передати людям всього світу знання, що містить у собі ця МУДРІСТЬ про будову Всесвіту, Природи, Людини, доручалося Олені Петрівні Блаватській, яка народилася у цей день 183 роки тому. Ми розповіли, що, завдяки своїй геніальності, вона виконала це доручення, бо дуже хотіла, щоб усі жили в злагоді, мирі, були щасливими, були дійсно братами і сестрами, як про те заповідає ТЕОСОФІЯ.

Потім вже не ми людям, а вони нам розповіли про свято МАКОВІЯ. За стародавньою традицією ті, хто прийняв християнську віру, йдуть до храмів, освячують перший врожай городини, а також букетики з трав та квітів – «маковейчики», щоб у подальшому квітнуло господарство.
Спілкування було теплим, радісним, сердечним.
Друга частина нашої благодійної акції пройшла надворі. Ми допомогли прибрати прилеглу територію від бур’янів, різного сміття. Крім того, разом з мешканцем притулку Миколою Рожко та сестрою-господаркою Любов’ю Володимирівною посадили щонайменше 50 кущів багаторічних квітів, які подарувала зі свого подвір’я наш волонтер Віра Махоріна.

Трохи втомилися, але були задоволені, що змогли зробити хоч щось приємне для людей, які потребують уваги, співчуття до їхньої долі. Вони попросили завітали до них на День Спаса. Ми пообіцяли!

Ініціативна група ТОС, Кіровоград

ЄДИНА КРАЇНА

Київський осередок ТОС в липні 2014г. провів збір речей для тих, хто був вимушений переселитися зі східних областей України. Недалеко від Києва розташований табір для переселенців зі Слов'янська, Краматорська, Донецька. Цей табір створений місцевою християнською громадою. Ми підтримуємо зв'язок з отцем Миколаєм і вирішили допомогти людям. Зібрали одяг і взуття, електропобутові прилади і постільну білизну, посуд, засоби гігієни і дитячі іграшки. Звичайно, діти найбільше зраділи іграшкам.

Усі ми сподіваємося, що мир в нашій країні буде скоро відновлений, і ці люди зможуть повернутися додому.

TOС в Україні, Київ

 

 

ДО НОВОЇ ЗУСТРІЧІ

Дві найголовніші для нас події – ДЕНЬ БІЛОГО ЛОТОСА, який щороку відзначається 8 травня,  як ДЕНЬ ПАМ‘ЯТІ ОЛЕНИ ПЕТРІВНИ БЛАВАТСЬКОЇ та День Перемоги у Великій Вітчизняній Війні – 9 травня, стали приводом для відвідання членами ТОС притулку «Милосердний самарянин» для одиноких людей похилого віку, що діє у місті Кіровограді.

Зранку 8 травня ми зустрілися з керівними працівниками притулку на чолі з директором Іваном Івановичем Галушкою та мешканцями цього закладу. Всі, хто міг сам пересуватися, зібралися на подвір‘ї. Ми коротко розповіли їм про те, хто така Олена Петрівна, яку місію вона виконувала, про її бажання, яке вона залишила у своєму Заповіті, «…роздавати в цей день трохи їжі бідним рибакам…» та пов‘язали це з місією нашої теософської групи.

Почувши слово «теософська», до розмови активно підключився сам Іван Іванович, який просто, доступно, чітко прокоментував його значення. І якщо на початку зустрічі ми відчували і бачили на обличчях людей деяку настороженість, то після його виступу їх очі посвітлішали, напруга відступила. Ми зрозуміли – він для них великий авторитет, а для нас виявився великою підтримкою.

Потім були розмови про Свято Перемоги – 9 травня. Дуже активно включилася в цей процес учасник ВВВ Поліна Павлівна Кравцова, якій 2 червня виповнюється 89 років. Вона з радістю розповіла всім про те, як, не зважаючи на неймовірні труднощі, дійшла від Волги до Рейхстагу і залишила на його стінах свої надписи.

Ми не обійшли увагою тих мешканців, які не змогли вийти на подвір‘я. Завітали до їх кімнат, намагалися підтримати добрим словом, вкладаючи в зміст кожного всю теплоту та щирість наших сердець.

На жаль, з причин від нас не залежних, ми не зробили жодної фотографїї. Але, на наш погляд, головне те, що змогли хоча вб трохи заповнити ту потребу у спілкуванні, якого так не вистачає цим людям.

Пізніше нам телефонували відповідальні працівники притулку, дякували за зустріч та запрошували до нової.

                                                    Кіровоград      

Зустрілися, як справжні друзі

Ми не випадково вибрали 10 березня 2014 року для зустрічі з нашими підопічними Обознівського психоневрологічного інтернату. Якраз напередодні виповнювалось 200 років від дня народження генія українського народу Т. Г. Шевченка. Його називають також великим Пророком тому, що він бачив, знав та відчував майбутнє України.

Наша зустріч розпочалася з Молитовного звернення, яке провів служитель церкви, до Вищих Сил Світла за спасіння рідної України і втихомирення в ній розбрату, чвар між людьми. Воно звучало, як священна мантра і єднало серця всіх присутніх. Зразу встановилась атмосфера доброзичливості, взаємопорозуміння та відвертості.
Алла Сергієнко, працівник обласноі дитячої бібліотеки ім. А.П.Гайдара, розповіла про незабутньного Кобзаря, прочитала декілька його віршів.Присутні не тільки уважно слухали, не тільки з великим інтересом розглядали книжки, журнали, що їм подарувала біліотека, але й самі підключилися до шевченківської поезії.З великим натхненням прочитали "Реве та стогне Дніпр широкий" та "Садок вишневий коло хати" Христина і Галина.(Ви можете побачити їх на фото).

Наостанок, ми залишили їм ту благодійну допомогу, яку надало дуже багато небайдужих до їх долі кіровоградців і навіть киян.
Висловлюємо велику подяку всім, хто подарував свою любовь, щедрість своєї душі людям, які так потребують уваги, тепла, простого сердечного спілкування і чекають нас, як спражніх друзів.
Зустріч закінчилася молитвою "Отче наш", яку ми промовляли всі разом.
Ініціативна група ТОС, Кіровоград

Відвідини дитячого сиротинця

02 лютого 2014 р. ми вдруге відвідали сиротинець в с. Корналовичі, що розташований біля м. Самбора у Львівській області.

Так як новорічні свята ще не закінчилися, то їхали ми з різдвяною програмою, і дуже насиченою! Ми планували співати колядки і щедрівки, розповідати дитячі казки та філософські притчі на вічні теми «що таке доля?», «що є справжнє щастя?» та «чи вірять діти в чудеса?».
Співи та читання чергувалось хороводами, вікторинами, а саме головне — живим акапельним співом, який не залишив байдужим нікого. Невеличкий концерт влаштували дівчата зі співочого квартету: Ірина Крента, Мар’яна  Почапська, Галинка Кулик та Орися Яджак. Дівчата вперше виступали перед такою аудиторією, і хвилювались не менше, ніж самі діти. Але після перших хвилин спілкування хвилювання зникло, і вони з радістю водили хороводи з дітьми. Діти змогли переконати нас, що вони – одна велика сім’я, вони завжди допомагають один одному, турбуються про кожного, діляться всім. І вони готові прийняти кожного до своєї сім’ї.

Завідувачка сиротинцем Марія Романівна по секрету нам розповіла, що діти нас дуже чекали, хоча спочатку вели себе стримано і обережно, вони ніби “сканували” нас, наскільки ми є щирими. Поступово нам вдалося все ж передати дітям свої почуття  щирості, добра та любові, і діти розкрилися до нас, неначе квіти на весняному сонечку.
А потім було «просте» спілкування за чаєм з пампухами. Воно мало би бути простим, адже це звичайне людське спілкування. Але це допомогло нам усвідомити саме головне в нашій місії: не подарунків, не цукерок і не імпровізованого концерту так чекали діти, вони чекали живого спілкування! Вони чекали того, чого їм бракує найбільше — уваги, тепла і любові! Коли ми покидали сиротинець, нас проводжали десятки оченят, діти сиділи на підвіконнях і махали нам руками. Хіба ми зможемо не відвідати їх ще раз?

Протягом двох наступних днів Марія Романівна дзвонила нам та схвильовано розповідала про враження дітей, їх емоції. І ми пообіцяли, що обов’язково продовжимо нашу співпрацю!
Дуже хочеться подякувати ВСІМ тим, хто так щиро відгукнувся та допоміг нам зібрати подарунки для дітей. Ми ще раз пересвідчилися в тому, що у нас дуже багато світлих та щирих людей!
Дуже приємно, що до цього заходу підключились наші рідні та близькі. Дякуємо і їм! Цього разу до сиротинця їздили: Орися Яджак, Ірина Крента, Мар’яна Почапська, Галинка Кулик, сім’я Василькевичів: Інна, Віктор, Павло та Святослав.

 Теософський орден служіння у Львові

Перші кроки ТОС Дніпропетровська

У лютому 2014 року Дніпропетровське теософське відділення спільно з   людьми, що вивчають теософію, зробили перші кроки відносно роботи Ордена Служіння в Дніпропетровську. Спочатку ми зібрали книги (художню літературу, техничну, наукову) для ув'язнених виправної колонії в Дніпропетровській області, зібране незабаром передали людям. Також ми зв'язалися з адміністрацією Будинку-інтернату і з'ясували, що діткам не вистачає розвиваючих ігор, а також канцелярського приладдя. І звичайно, без м'яких іграшок також не обійшлося. Зібрали «по нитці», а в результаті - відчутна допомога, яку передали дітям, до свята Весни.  Прийняли участь в акції 15 членів группи і ще 2 волонтери.

Валентина Мішина

Запалили свічу надії

Цього разу ми завітали до Обознівського психоневрологічного інтернату, що у Кіровоградському районі, як і годиться, у Новорічні свята, з "вечерею". А так звана "вечеря" вийшла непоганою, бо на прохання Кіровоградського відділення "Лайя" про допомогу його мешканцям відгукнулися люди різного рівня: це були і поети, і композитори з літературного об’єднання "Парус", і працівники "Нової газети". Всі несли теплий одяг, хустки, ковдри тощо. Зібрали понад 100 книг та журналів для бібліотеки цього закладу. "Нова газета" подарувала їм своє нове видання. Звичайно, не обійшлося без солодощів, які отримав кожен.

Скільки було радощів, хвилювання в очах підопічних, коли, тримаючи в руках рушник з хлібом-сіллю, своє привітання зі святами ми розпочали словами: "Тато і мати просили прийняти нашу вечерю". Розповідали їм про Різдво Христове, про те, що несе з собою Новий рік - рік Коня і були приємно вражені, коли почули, що чимало хто з них пам’ятає і свої молоді роки, і свої "вечері".

     Сподіваємось, що наші душі, які були переповнені теплом і співчуттям, додадуть їм сил. А їхня любов до життя та радість принесуть зцілення.

Прощаючись з нами, працівники закладу сказали: "Ви запалили свічу надії для цих людей".

Валентина Богуш і Віра Махоріна

Насправді - ми хочемо любити!

 

Нещодавно Бог послав мені нагоду надати допомогу тим, хто так в ній потребує. Мені написала моя однокласниця, з м.Самбір, що потрібні речі для дітей з інтернату на свято Миколая. Я зробила рекламу в інтернеті, і згодом почали дзвонити люди, які мали чим поділитися! Коли я зустрічалася з людьми, щоб зібрати речі для дітей, в мене було стільки радості! Я так не раділа навіть, коли мені дарували подарунки.

Люди приносили дуже гарні книжечки, іграшки, одяг, солодке - все, що треба для свята! Там були такі гарні ведмедики! І такі фантастичні книжечки!

Знайшлися добрі люди, які помогли мені відвезти всі речі, яких було зовсім немало. Чесно-кажучи, я не сподівалася, що ми стільки зберемо. Нам передали речі навіть із Німеччини - за, що дуже дякую.

Ми відвезли одяг і солодке дітям з інтернату. А також відвідали ще й сиротинець в Корналовичах, біля Самбора.  "Діти були дуже раді" - я не можу, на жаль, передати цими словами все, що вони відчували, і свої емоції передати нереально - це потрібно пережити.

Мій висновок - люди всі хочуть, щоб їх любили, але ще більше ми хочемо любити когось, хоч би маленького хом"ячка!!!

Хочу подякувати всім людям, які стали помічниками Святого Миколая для тих дітей, а зокрема: Інні Василькевич, Юлі Швед, Галині, Анні, Наді, Ользі, Ірі та всім іншим, хто вирішив залишитись інкогніто.

Ореста Яджак,  львівське відділення ТОС в Україні

Збережи воду - збережи своє життя

Тема значення води для нашого життя  зачепила мене, коли я побачила фільм про різке зменшення питної води на планеті. А ще краще я усвідомила цю глобальну проблему, коли вдома не було води більше двох тижнів. Тоді я дізналася, як сильно я люблю воду, і як хочеться пити коли вдома її немає.

Пройшов рік, ця їдея жила в мені, чекаючи свого часу. І цими днями мене запросили у Львівську гімназію, розказати дітям про воду. Я показувала фільм, розказувала про властивості води, які "не вписуються" в закони фізики, і шукала відповідь на питання: "Як зберегти воду для себе і для інших".

На жаль,  діти не вірять в прогнози науковців, і факт про те, що питної води стає все менше і менше - цікавить не багатьох! Але я вірю, що навіть ті одиниці, які тим зацікавилися зможуть змінити життя води і своє - на краще.

Я буду продовжувати розповідати людям про воду, бо для мене це справді - жива істота, яка знає про нас все, і навіть те, чого ми самі не знаємо!

Хто має бажання допомогти - приєднуйтесь. Нам потрібно, щоб люди бачили реальність, а не рекламу "чізбургерів"!!!

Ореста Яджак, львівське відділення ТОС в Україні

Вода – кров життя!

Космос вибрав саме воду, як основу життя. Міліарди років тому, в газопороховій хмарі, з якої утворилась планета, вже містилась вода – у вигляді льодяного пороху. Це підтверджують наукові досліди. Академік Вернадський писав: немає такого з’єднання молекул, яке могло б рівнятись з водою, по впливу на основні геологічні процеси землі. Немає жодного матеріалу, мінералу, чи живого тіла, без вмісту води. Всі умови для існування життя створюються водою. Навіть зародок в материнському лоні знаходиться 9 місяців у воді! Світ теж повністю омитий водою. Нагріта сонцем вода, в районі екватора, гігантськими течіями переносить тепло в полярні області, чим регулює температуру всієї планети. Це величезна жива істота, яка живе своїм життям, і грає головну роль в нашому житті. 
Всього за одну хвилину сонце випаровує з океану близько міліарда тонн води! Кожну хвилину ця пара вбирає величезну кількість сонячної енергії, і віддає її земній атмосфері. Саме за рахунок цієї енергії дмуть вітри, йдуть дощі, шторми і урагани. Тільки вода на землі має три фізичні стани: твердий, рідкий і газоподібний. При цьому більшість її властивостей не вписуються в закони фізики.

Праздник вместе с детьми

19 декабря, в День Святого Николая, члены луганского отделения ТОС в Украине  посетили Новоайдарский учебно-реабилитационный центр, где живут и учатся более двухсот детей с хроническими заболеваниями дыхательных органов и сколиозом. В этот праздничный день детям были переданы  футбольные и волейбольный мячи, ракетки для  игры в настольный теннис и бадминтон, лото и шашки, карандаши, фломастеры, раскраски, украшения для оформления новогоднего зала, а также любимые всеми детьми конфеты. 

Дети также приготовили для нас подарки – сделанные своими руками картины, выполненные из соленого теста и разукрашенные разными красками смешные персонажи и цветы.

Туда, где горе, несем частичку радости

Нашим подопечным стал  психоневрологический интернат в селе Обозновка Кировоградского района. 10 декабря т. г. члены инициативной группы ТОС Богуш В. Д., Махорина В.И., Калашникова Р.М., а также присоединившаяся волонтер Собакина Г.В. посетили тех, кто там живет и лечится.

Мы пришли туда не с пустыми руками. Привезли собранные, зимние вещи, а также книги, красочно оформленные журналы на темы о здоровье, быте, детях, красоте окружающего мира, туристических путешествиях.

В сборе средств участвовали не только группа ТОС, но и члены МТО (в частности Белан В.И.) и просто откликнувшиеся на судьбу этих людей волонтеры Татарченко Анна и Татарченко Андрей. 

Встреча получилась очень теплой и сердечной. Мы стремились пробудить в них интерес ко всему живому. В ответ на их лицах, в глазах загорался огонек приветливости, доброжелательности, доверительности, может быть даже благодарности за доставленные минуты общения.

Каждый из них старается найти в себе силы, чтобы справиться со своим недугом. Мы же будем стремиться помочь. Если не мы, то кто же?

 

 

 

Зима не страшна, если рядом друзья

(Сбор теплых вещей для неимущих граждан)

Киевское отделение ТОС в Украине организовало сбор зимней одежды, обуви, теплых вещей для неимущих людей в рамках благотворительной акции, которая осуществляется через сеть «Человечность» для горожан и жителей пригорода. Приняли участие 16 добровольцев, как члены ТО, так и другие волонтеры. 28 ноября 2013 г. Собранные вещи были переданы и распределены среди нуждающихся.

Дети всегда остаются детьми

(урок рукоделия в детском отделении Киевской городской психиатрической клиники)

Члены киевского отделения ТОС в Украине навещают детское отделение Киевской городской психиатрической клиники, проводят с ними утренники, уроки рукоделия, например, такие как изготовление кукол, роспись пасхальных яиц. Дети, некоторые из которых проводят в больничной обстановке многие месяцы, живо включаются в творческую обстановку, живо реагируют на советы и рекомендации, радуются своим успехам. И конечно общая радость – угощения и сладкие призы.