Насправді - ми хочемо любити!

 

Нещодавно Бог послав мені нагоду надати допомогу тим, хто так в ній потребує. Мені написала моя однокласниця, з м.Самбір, що потрібні речі для дітей з інтернату на свято Миколая. Я зробила рекламу в інтернеті, і згодом почали дзвонити люди, які мали чим поділитися! Коли я зустрічалася з людьми, щоб зібрати речі для дітей, в мене було стільки радості! Я так не раділа навіть, коли мені дарували подарунки.

Люди приносили дуже гарні книжечки, іграшки, одяг, солодке - все, що треба для свята! Там були такі гарні ведмедики! І такі фантастичні книжечки!

Знайшлися добрі люди, які помогли мені відвезти всі речі, яких було зовсім немало. Чесно-кажучи, я не сподівалася, що ми стільки зберемо. Нам передали речі навіть із Німеччини - за, що дуже дякую.

Ми відвезли одяг і солодке дітям з інтернату. А також відвідали ще й сиротинець в Корналовичах, біля Самбора.  "Діти були дуже раді" - я не можу, на жаль, передати цими словами все, що вони відчували, і свої емоції передати нереально - це потрібно пережити.

Мій висновок - люди всі хочуть, щоб їх любили, але ще більше ми хочемо любити когось, хоч би маленького хом"ячка!!!

Хочу подякувати всім людям, які стали помічниками Святого Миколая для тих дітей, а зокрема: Інні Василькевич, Юлі Швед, Галині, Анні, Наді, Ользі, Ірі та всім іншим, хто вирішив залишитись інкогніто.

Ореста Яджак,  львівське відділення ТОС в Україні